ХІМІЧНІ ТА ТОКСИЧНІ РЕЧОВИНИ В ПОБУТІ (частина 1) - МАТЕРІАЛИ, ЩО МОЖУТЬ ЗНАДОБИТИСЯ ДЛЯ ОБЖ - СКАРБНИЧКА - ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ - ШКІЛЬНИЙ САЙТ
Середа
29-03-17
14:10


Форма входу

Вітаю Вас Гость | RSS

САЙТ ВАРВАРІВСЬКОГО НВК

Головна ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ Реєстрація Вхід
Головна » Файли » СКАРБНИЧКА » МАТЕРІАЛИ, ЩО МОЖУТЬ ЗНАДОБИТИСЯ ДЛЯ ОБЖ

ХІМІЧНІ ТА ТОКСИЧНІ РЕЧОВИНИ В ПОБУТІ (частина 1)
02-01-11, 17:36

Питна вода

Вода – джерело життя і здоров’я людини в значній мірі залежить від того, якої якості воду вона п’є. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я 80% всіх захворювань пов’язано із забрудненою питною водою. Вода займає ¾ поверхні Землі, але лише 3% її може бути використано для пиття. А в слаборозвинених країнах 60% населення не має санітарно-технічних зручностей та безпечного для здоров’я водопостачання. Щороку у світі через вживання забрудненої води отримують хвороби біля 500 тис. чоловік.

Але, буде помилкою вважати, що для збереження здоров’я слід вживати хімічно чисту (дистильовану) воду. В нормі у воді розчинені десятки речовин, які обумовлюють її смак і є джерелом мікроелементів для організму. Недостатня кількість мікроелементів, так само як і їх надлишок, можуть бути причиною хвороб. Так, мала концентрація йоду у воді приводить до захворювання щитовидної залози, а нестача селену – до захворювання на рак молочної залози. Тому, вживання води з малою мінералізацією (вмістом мікроелементів) повинно компенсуватися додатковим отриманням мікроелементів з продуктами харчування. Багато кальцію міститься у молочних продуктах – сирі, молоці; магнієм багаті зелені овочі та сухофрукти; калій є у картоплі, абрикосах, сливах; натрій та калій у буряку; селеном та йодом багаті морепродукти.

Турбота про забезпечення населення України питною водою піднесена в ранг державної політики. 3 березня 2005 року прийнято Закон України «Про загальнодержавну програму «Питна вода України на 2006 – 2011 роки».

Питне водопостачання населення України майже 80% забезпечується за рахунок поверхневих вод. Потенційні запаси поверхневих вод України приблизно 209,3 куб. км на рік, з яких лише 25% формується в межах нашої держави. Експлуатаційні запаси підземних вод складають близько 15 760,2 тис. куб. м або 26% від їх загальних запасів. Всього в Україні за добу збирається 12 287,2 тис. куб. м води або 17% загальної кількості прогностичних ресурсів.

Питомі норми водоспоживання перевищують аналогічні показники розвинутих країн світу в 1,5-3 рази і становлять 300 л за добу на одну людину, а втрати у системах водопостачання сягають 30-50%.

Безпека вживання питної води великою мірою залежить від культури її використання. Необхідно пам’ятати, що воду з гарячого крану не можна використовувати для пиття, в ній не рекомендується купати дітей до року. Адже, у гарячу воду додають солі хрому і речовини, які не дозволяють їй швидко охолоджуватись. Ці сполуки можуть викликати алергію, захворювання печінки, нирок. Отже, після миття посуду гарячою водою, обов’язково споліскуйте його холодною.

Не зливайте у каналізацію отруйні речовини (ртуть із термометра, що розбився, отруту для шкідників, залишки розчинників та фарб) – ця отрута вернеться до вас з водою та продуктами харчування.

Пестициди, що потрапляють у воду з полів, не можна знищити кип’ятінням. Тому, використовуйте для пиття воду, що очищена водоканалом. Якщо ви вирили колодязь – зверніться до СЕС для аналізу води.

Зберігати воду для пиття краще у скляному або емальованому посуді. Бажано, щоб перед приготуванням їжі вода відстоялася хоча б 1,5-2 години. Адже, хлорування води, як засіб дезінфекції, несе певну небезпеку здоров’ю. Молекули хлору у залізних трубах водогону (залізо виступає як каталізатор) можуть утворювати з фенольними речовинами (лігнін, гумінові кислоти) сильну отруту – диоксини.

При централізованому водопостачанні хімічний склад води постійно аналізується та перевіряється, але все-таки краще використовувати побутові фільтри для води. Промисловість пропонує досить велику їх кількість, а обирати вам, зваживши на всі позитивні та негативні властивості фільтру.

Поверхнево-активні речовини та синтетичні миючі засоби

Поверхнево-активні речовини (ПАР) обов'язково входять до складу  будь-якого мила та миючого засобу – і для прання, і для миття. Їх миючий ефект заснований на переведенні нерозчинного (гідрофобного) забруднювача у розчинну (гідрофільну) форму. Тому, молекули ПАР містять як гідрофільну так і гідрофобну групи і частки забруднювача, оточені молекулами ПАР, стають розчинними.

Способи виготовлення найпоширенішого ПАР – мила були відомі вже в далекій давнині. У VI ст. до н.е. фінікійці та гали навчилися варити мило із золи та козиного жиру. До того для прання застосовували пісок, глину, яєчні жовтки, золу. У багатьох країнах для прання використовували коріння або плоди рослин типу мильнянки  (вони містять сік, який піниться у воді). На Антильських островах і у наш час перуть за допомогою кори білого горіхового дерева. Виробництво мила описано в "Природній історії" Плінія Старшого (23–79 р. н.е., Рим), включаючи навіть одержання твердого мила (використовувалася сода – карбонат натрію, і мило містило катіони натрію) і рідкого мила (замість соди застосовували поташ – карбонат калію). Джерелом жирних кислот служили сало і рослинна олія. Особливо славилося, починаючи з IX і аж до початку XX століття, марсельське мило на основі маслинової олії.

Зараз для виробництва мила використовують не тільки рослинні і тваринні жири, але і синтетичні жирні кислоти, які одержуються з продуктів переробки нафти, а також каніфоль (суміш смоляних кислот із соку хвойних дерев – "живиці").

Вищі сорти мила варять на природній сировині – кокосовій і пальмовій оліях. Такі мила добре розчиняються у воді, дають стійку піну і відрізняються низькою лужністю.

У господарське мило, як правило, уводять наповнювачі – солі, що у воді піддаються гідролізу і створюють лужне середовище (наприклад, карбонат натрію, тетраборат натрію – бура, метасилікат натрію, триполіфосфат натрію).

Оскільки мило витягає з поверхневого шару шкіри не тільки забруднення, але і жири, часом надмірно її висушує, тому у туалетні мила додають речовини, що допомагають зберегти нормальний зміст жирів і вологу в шкірі. Це такі добавки, як вищі спирти, ефіри бурштинової і молочної кислот, гліцерин.

Гарне мило має приємний, ненав'язливий запах за рахунок введених у нього парфумерних добавок. Крім того, до складу туалетних сортів мила додають наповнювачі (наприклад, диоксид титана TiО2) і барвники.

Спеціальні сорти мила включають також антисептики (триклозан, хлоргексидин, саліцилову кислоту і т.п.) і біологічно активні речовини, у тому числі отримані з природної сировини – лікарських рослин.  Сортів і марок мила існує безліч.

Синтетичні миючі засоби, скорочено СМЗ, а попросту пральні порошки, найчастіше містять у своїй основі не солі карбонових кислот, а інші поверхнево-активні речовини, що полегшують прання і не бояться твердої води. Синтетичні миючі засоби – це складні суміші ПАР з різними відбілювачами (хімічними й оптичними), піноутворювачами, пом'якшувачами води й ферментами, що розкладають білкові чи жирові забруднення.

Хімічні відбілювачі – це окислювачі, похідні перекиси (пероксида) водню (пероксокарбонат чи пероксоборат натрію). Вище 70 оС (при кип'ятінні білизни) вони виділяють активний атомний кисень, що окисляє і знезаражує забруднення. Утім, існують інші відбілювачі, які не потребують кип'ятіння, з похідними хлору (наприклад хлораміном) і на основі сполук сірки.

Але, деякі синтетичні миючі засоби можуть бути токсичними для нервової системи, викликати алергічні реакції і, навіть, проникати через шкіру. Користуючись СМЗ, дотримуйтесь таких правил:

СМЗ краще зберігати тільки у герметичній тарі через те, що  їх попадання у дихальні шляхи – небезпечно для здоров’я людини.

-          Прати білизну краще у пральній машині і дуже ретельно (не менше п’яти разів) виполіскувати. М’яка вода Полтавської області дозволяє використовувати значно меншу кількість СМЗ при пранні, тому варто поберегти здоров’я і не захоплюватись надмірною кількістю миючих засобів.

-          При відбілюванні тканин у повітря виділяються хлор, сернистий газ, тому приміщення, де проходить прання з відбілюванням, слід обов’язково добре провітрювати.

-          При високій чутливості людини до СМЗ (або при схильності до алергічних реакцій) не слід прати білизну руками, варто уникати використання СМЗ із ферментами (біологічними домішками).

-          Краще обирати такі СМЗ, які містять більш безпечні поверхнево активні речовини (наприклад – СМЗ, що призначені для прання дитячого одягу) та надавати перевагу гранульованим або пастоподібним засобам.

Хімічні речовини у кухні та кімнаті

На початку нашої ери люди використовували у побуті біля 100 видів хімічних речовин як органічного походження (бджолиний віск, крохмаль, жири, оливкову та кокосову олію, оцтову кислоту тощо) так і неорганічного (пемза, кухарська сіль та ін.). Крохмаль застосовувався для склеювання папірусу, яєчний білок – для склеювання багатьох інших виробів, бджолиний віск – для виготовлення фарб, покриття табличок для письма, виготовлення засобів догляду за меблями. Пурпур, індиго, хну використовували для фарбування волосся, а також бавовни, шовку, льону, вовни.

В побуті знайшли застосування гіпс, лаки для розпису на стінах. До речі, яскраві зображення на стінах печер та прадавніх будівель збереглися й до наших часів. Багато секретів натуральних барвників загубилося у часі, але деякі збереглися і використовуються у наш час при виготовленні килимів та рушників народними майстрами.

І в наші дні багато вчених, інженерів, хіміків постійно поповнюють асортимент хімічних засобів, намагаючись винайти такі, які б не були шкідливми для здоров’я людини, екологічно чистими та не потребували для свого виробництва великих енергетичних витрат.

Товари побутової хімії стають усе більш популярними, розширюються області їхнього застосування, росте річний обсяг  виробництва.

Говорячи про те, що робить хімія для нашої зручності у побуті, необхідно насамперед віддати данину полімерам. Їх роль у сучасному житті просто неможливо переоцінити. Давайте заглянемо в квартиру. Тут усе: від синтетичного дверного дзвоника і блискучої білої дверної ручки, до пластмасових плит і кольорового огородженням зі склопластику на балконі - зв'язано з ними. На підлогах — синтетичні килими, на вікнах — портьєри із синтетичної тканини, скрізь – пластикові панелі, меблі – з полімерів, пластмасовий посуд – на кухні і багато чого іншого. Ми так звикли до синтетиків та полімерів: таких зручних, таких яскравих, таких міцних.

Звичайно, кожний, знов створений синтетичний матеріал, перш ніж  потрапити до споживача, проходить експертизу на подразнюючу, алергічну та резорбтивну (всмоктування через шкіру) дії. І все ж, велика кількість цих матеріалів є джерелами вивільнення у повітря незаполімеризованих продуктів синтезу, стабілізаторів, каталізаторів тощо, які здатні викликати алергію, стомленість, знизити імунітет.

Слід зазначити, що і на порозі ХХІ століття, не створено жодної полімерної речовини абсолютно нешкідливої для людини. Найбільш екологічно чисті пластмаси застосовуються у медицині для протезування та побутових потреб (наприклад, при виготовленні посуду). Тому, треба пам’ятати, що небезпечно для здоров’я використовувати для зберігання їжі полімерний посуд, на якому немає відповідної позначки. Такий посуд може містити токсичні речовини. Уникайте пластикового посуду, особливо яскраво розфарбованого. Такий малюнок швидко виділяє у гарячу їжу іони важких металів.

Не треба використовувати вже порожні пластикові пляшки (а особливо, кольорові) для зберігання речовин, що містять спирт. Спирт розчиняє токсичні речовини, що містяться у складі пластмаси та барвників, і вірогідність отруєння значно зростає.

Тим, хто любить добре підсмажену (а, часом, пересмажену) їжу варто нагадати, що підгоріли продукти та пересмажена олія – сполуки дуже небезпечні. Вони містять не лише подразнюючі, а ще й канцерогенні (ті, що викликають захворювання на рак) речовини. Такі ж само речовини знаходяться і у кухонному чаді, якій утворюється при  смаженні. Щоб зберегти здоров’я господині, а також усієї родини, кухню треба постійно провітрювати. Для підтримки нормального складу повітря швидкість його руху повинна бути приблизно 1 м/с. Тому кухонні вентилятори та фільтри – не розкіш, а перша необхідність.

Засоби побутової хімії – небезпечні джерела шкідливих для здоров’я людини речовин. Такі звичайні речі, як кольорові олівці містять анілінові фарбники. Якщо ви маєте звичку їх гризти, можна отруїтися аніліном. Але, при правильному використанні олівців, цього не станеться. Приклад з олівцями ілюструє досить не просту ситуацію: при правильному використанні препарати побутової хімії безпечні, в той же час не існує зовсім безпечних хімічних сполук. Як же примирити ці протилежні твердження? Все дуже просто. Міра і розум визначає багато чого у нашому житті. Вона же визначає і ступінь небезпеки хімічних речовин. За статистикою ВООЗ, кількість нещасних випадки при поводженні людини із отруйними речовинами постійно росте, а особливо за останні 30 років. Їх причиною є сильнодіючі сполуки, наприклад, сірчана та оцтова кислоти, отруєння ліками, алкоголь і наркотичні речовини і лише останнє місце посідають випадки отруєння препаратами побутової хімії.

Дійсно, розвиток виробництва хімічних речовин для побуту іде у напрямку зменшення токсичної дії на організм людини. Але синтетичні матеріали є прикладом екологічних забруднювачів, які мають суто антропогенне походження. Таких токсичних речовин не існувало у природі, тому живі організм в процесі еволюції не набули ефективних способів адаптації до їх дії.

Ось деякі відомості про речовини, поширені у побуті. Зверніть на них увагу:

-    Високу алергенну активність мають речовини, що містять нікель, хром, фтор, ртуть, мідь, а також органічні фарбники, каучуки, бензол, ацетон, хутро, книжковий та постільний пил, пір’я.

-  Препарати, що використовуються для боротьби з тарганами – фосфорноорганічні отрути нервової дії; засоби боротьби із комахами, що літають містять диметилфтолат, який у організмі людини перетворюється в отруйний метиловий спирт.

-   В рідину для миття ванн входять кислоти, які відносяться до групи подразнюючих забруднювачів і здатні викликати отруєння людини. Небезпечні і луги, що містяться у засобах для очищення труб, а також  у «Персолі» та «Нітрохинолі».

-  У косметичних засобах можуть міститься амиловий та бутиловий спирти, які при попаданні в організм людини, викликають ураження нервової системи.

-   Засоби дезинфекції, що використовуються у побуті виділяють кисень або хлор, які згубно діють на мікроорганізми. Під дією світла та вологи ці препарати можуть розпадатися, інколи утворюючи вибухонебезпечні речовини. Небезпечні контакти дезинфікуючих засобів із деякими органічними сполуками: скипидаром, мастилом, фарбами через можливість загорання.

-  Деякі речовини побутової хімії несумісні один з одним, при  таких контактах вони  можуть загорітися або створити сполуки з новими, небезпечними якостями. Наприклад: не можна змішувати або зберігати поряд нашатирний спирт із формаліном та йодом; марганцевокислий калій з гліцерином, спиртом, сіркою, йодом; хлорне вапно з мастилом, нашатирним спиртом, гліцерином, розчинниками.

-   Засоби для виведення плям, клеї, препарати для догляду за шкірою, деякі мінеральні добрива, речовини в аерозольній упаковці не лише токсичні, а ще й пожежонебезпечні. Їх необхідно зберігати подалі від джерел вогню та тепла.

-   При роботі з клеями необхідно ретельно дотримуватись інструкції з їх застосування. Особливо обережно слід поводитись з епоксидними клеями. Пам’ятайте, що для склеювання харчового посуду деякі клеї непридатні через свою токсичність. У випадку загорання клею, гасити його треба не водою, а накрити ковдрою або брезентом. Не можна працювати з клеями, розчинниками та іншими легкозаймистими речовинами у приміщенні, де горить газ, ввімкнені електронагрівальні прилади або там де курять.

-  Особливих правил безпеки потрібно дотримуватись при роботі з аерозольними балончиками. Їх не можна розбирати, викидати напівпорожніми. З тих приміщень, в яких ведеться робота з використанням засобів побутової хімії, необхідно вивести дітей і тих, хто не бере участь у роботі, винести продукти харчування, акваріуми, домашніх тварин. Зменшить контакт з повітрям, яке містить пари бензину, аніліну – вони всмоктуються навіть через шкіру.

-  Пам’ятайте, що при підвищенні температури кількість отруйних та токсичних речовин, які виділяють синтетичні матеріали, збільшується, а небезпека токсичних речовин різко зростає при наявності тютюнового диму. Тому теплі приміщення потребують більш інтенсивної вентиляції.

-  Вироби із штучної шкіри (полівінілхлориди, поліаміни, поліуретан) містять кадмій, олово, фосфорноорганічні сполуки, наповнювачі, фунгіциди, пігменти. Під дією сонячних (ультрафіолетових) променів із штучної шкіри виділяються хлоропрен, стирол, дивініл, ізопрен тощо. Синтетичні матеріали, що використовуються у будівництві (лінолеум, ворсонити, матеріал для виготовлення меблів та ін.) часто виробляються із використанням формальдегідних смол, поліетилену, полістиролу. Вони можуть бути джерелом появи у повітрі хлористого вінілу, аміаку, стиролу.

Синтетичні матеріали дуже повільно розпадаються у природному середовищі. Їх накопичення становить серйозну екологічну небезпеку для живих організмів. Медики всього світу вже давно стурбовані тією великою кількістю синтетиків, якими ми оточені. Зростання алергічних проявів, поява невідомих хвороб – от плата за комфорт і зручність використання синтетичних матеріалів. Все це змушує людство все частіше замислюватись над питанням екологічно безпечної утилізації відходів.

Категорія: МАТЕРІАЛИ, ЩО МОЖУТЬ ЗНАДОБИТИСЯ ДЛЯ ОБЖ | Додав: alisa
Переглядів: 8381 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 4.2/6
Меню сайту

ГОДИННИК


КАЛЕНДАР

Міні-чат

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
[Гость ]

Категорії розділу
МАТЕРІАЛИ, ЩО МОЖУТЬ ЗНАДОБИТИСЯ ДЛЯ ОБЖ [4]
ВИХОВНІ ГОДИНИ [4]
РОЗРОБКИ ВЧИТЕЛІВ [25]
РІЗНЕ [10]

ПРОГНОЗ ПОГОДИ

КОРИСНИЙ СОФТ

ЗАКЛАДКИ

Наше опитування
ВИ ЗАВІТАЛИ НА НАШ САЙТ ЩОБ...
Всього відповідей: 146

Copyright MyCorp © 2017
Конструктор сайтів - uCoz