Неділя
21-01-18
21:39


Форма входу

Вітаю Вас Гость | RSS

САЙТ ВАРВАРІВСЬКОГО НВК

Головна ДИТЯЧА ТВОРЧІСТЬ Реєстрація Вхід
Головна » 2010 » Грудень » 13 » НІЗГУРОВА АЛІНА
00:20
НІЗГУРОВА АЛІНА

Народилася 18 квітня  1995 року в с. Нижня Ланна на Полтавщині. Лауреат Всеукраїнського  літературного конкурсу «Мала Батьківщина»дипломант районного  конкурсу «Поети серед нас».Любить малювати та писати вірші.



   МОЄМУ ПОЛТАВСЬКОМУ
                  КРАЮ

Купаюсь у квітах пахучих,
Збиваю ранкову росу.
Свою Полтавщину співучу
У серці дівочім несу.
Тут гнеться червона калина
І бродять вервечки беріз,
Літають пісні лебедині,
Співають і річка, і ліс.
І б’ються прибої пшениці
У білу хатину мою…
Я силу черпаю з криниці
В Полтавському милім краю.
Тут пам’яті свічка зоріє
У квітах осінніх ясних.
Не вмерли з полеглими мрії,
Бо ми народилися з них.
Взяла я нескорену вдачу
З солдатських нестрачених мрій,
Щоб юність і чисту й гарячу
Віддати землі дорогій.

ДО РІДНОЇ МОВИ

Мово моя світанкова,
Сонце у краплі роси,
Пісня велична, святкова
І голубий небосхил…

Сонячна мамина ласка,
Батьківська пересторога,
Дивна бабусина казка
І дідусева розмова.

Мово моя українська -
Квітів барвистий розмай,
Рідна дитинства колиска,
Милий Полтавський мій край.

Стиха веду я розмови,
Дзвінко співаю пісні…
Мово моя калинова,
Ти до вподоби мені!

Мово велична й натхненна,
Пройшла ти крізь терни зловісні!
Ти починалась для мене
Із колискової пісні.

Тебе я вивчаю у школі,
І твори пишу, і вірші.
Тобі я освідчусь в любові,
Тебе збережу у душі!

ОСІННЯ ЗАМАЛЬОВКА

Село розфарбовує осінь
В багряне, руде, золоте…
Городину й фрукти розносить
Для всіх працьовитих людей.

Усе тут до болю знайоме:
І стежка, й дорога у ліс…
У даль по шляхах невідомих
Лелека вже літо поніс.

Дивуюсь я квітам пахучим,
Вдихаю п’янкий аромат…
Люблю я цю землю квітучу
І дім, і квітник свій, і сад!

Тут школа моя величаво
Виблискує вікнами в світ,
Вербичка, схилившись над ставом,
Розгублює листя із віт.

 Тут пам’яті свічка зоріє
У квітах осінніх ясних…
Не вмерли з полеглими мрії,
Бо ми народилися з них.

З солдатських нестрачених мрій,
Взяла я нескорену вдачу

Щоб юність і чисту, й гарячу
Віддати землі дорогій!

Я ВІРЮ В МАЙБУТНЄ ТВОЄ, УКРАЇНО!

Коли просинається сонечко ясне,
Даруючи світу і сяйво, й тепло,
Я вірю тоді, що день буде прекрасним
І щедрим на ласку людську і добро.

Коли дощ рясний ллє із неба потоки
І спрагло земля голубу воду п’є,
Я знаю, що злак наливається соком,
Щоб стало врожайним майбутнє моє!

Коли я до школи біжу по стежині –
Чи сонечко сяє, чи сніг, чи дощ ллє –
Я знаю, що діти навчатись повинні,
Щоб стало культурним майбутнє моє!

Я можу сьогодні сміятись, радіти,
Та знаю, що в світі біда чорна є!
Повинні щасливими бути всі діти,
Щоб стало щасливим майбутнє моє!

Я вірю у тебе, моя  Україно,
В роздолля полів і безмежжя лісів!
До тебе, рідненька, я думкою лину
І чую твій поклик я, навіть вві сні…

Квітуй і наповнюйся співом пташиним
І  дзвоном вкраїнських веселих пісень!
Я вірю в майбутнє твоє ,Україно!

Я вірю в щасливий свій завтрашній день

   ДО КОТЛЯРЕВСЬКОГО

Полтавщина багата на таланти -
Прозаїки,поети,музиканти…
Моя свята земля благословенна
Відкрила Котляревського для мене!

 Коли славетні твори прочитала,
То пройнялася гордістю за мову,
Чимало нових фактів я дізналась,
Примовок,жартів і пісень чудових.

Мов наяву Еней пливе по морю
З ватагою козаків смілих,дужих,
Їх ждуть випробування і пригоди,
Що  не залишать читача байдужим.
Мов наяву,несе Наталка воду,-
А Возний їй щось про любов верзе,-
«Не дівка-золото!»-на щирість і на вроду,
І руки вмілі,й серце золоте.

                 ВЕСНА

Весна-це час щастя і коханняr
І кращих відчуттів пізнання,
Любові світлий дар
всіх підіймає нас до хмар.
Ненависть всю ми забvваємо,
Найкраще тільки пам’ятаємо
Під співи птахів і квітів розмай
На землю спускається -
справніжінський рай.

   Я ЛЮБЛЮ, КОЛИ САДИ ЦВІТУТЬ

Я люблю,коли сади цвітуть,
Пахне медом від квіток ясних.
Бджоли і джмелі  пісні гудуть
І радію щиро я за них ...
Я  люблю квіток ясний розмай­ -
Вони тішать усім людям зір,
­І здається, це спустився рай
Від небесних жовтооких зір.
Я люблю, коли сади цвітуть ...

                 
              МОЄ СЕЛО СПІВАЄ НАВЕСНІ

Моє село співає навесні,
Коли дерева одягають шати.
Звучать птахів наспіви голосні,
Бо як у таку пору не співати?!
Коли весь сад убрався в білий дим
І потонув у запахах до ночі ...
Його люблю святковим, отаким,
Що довго відвести не можу очі ...
Коли трава проб'ється із землі
І на березі листя затріпоче,
Коли в хмільній весняній диво-млі
Ущент горять, як зорі, теплі ночі ...
Коли бузки густі вберуться в цвіт,

Від співу солов'їв стає затісно,
Тоді аж серце проситься в політ,
Розчулившись від неземної пісні.
Моє село співає навесні,
Бо як у таку пору не співати!
Як добре, що я чула ті пісні
І захотіла людям розказати !


 




Категорія: НАШІ ПОЕТИ | Переглядів: 707 | Додав: alisa | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 3
3  
в тебе є талант.

2  
ти маєш талант

1  
biggrin

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Оновлений сайт

Меню сайту

ГОДИННИК


КАЛЕНДАР

Міні-чат

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
[Гость ]

Категорії розділу
НАШІ ПОЕТИ [3]

ПРОГНОЗ ПОГОДИ

КОРИСНИЙ СОФТ

ЗАКЛАДКИ

Наше опитування
ВИ ЗАВІТАЛИ НА НАШ САЙТ ЩОБ...
Всього відповідей: 148

Архів записів

Copyright MyCorp © 2018
Конструктор сайтів - uCoz